За матеріалами доповіді Коваленко Є.І. -  канд.пед.наук, професора, завідувача кафедри педагогіки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя

У 2011 році минуло 155 років з дня народження однієї з найвидатніших жінок України, вченого-педагога,  людини, яка все своє життя присвятила утвердженню України як самостійної незалежної держави – Софії Федорівни Русової. Відомо, що в радянський період педагогічні ідеї Софії Русової були приховані і відсторонені від педагогічної громадськості, зберігалися в спецсховищах  КДБ і лише з 1991 року її праці стали доступними і відкритими для вивчення.
В наш час педагогічна спадщина Софії Русової введена до програми вищих начальних закладів, що готують педагогічні кадри. В Україні працює  сім навчальних закладів -  Центрів Софії Русової, які втілюють у життя її педагогічні ідеї.
Сьогодні вже можна говорити про основні наукові школи, в яких інтенсивно досліджується педагогічна спадщина Софії Русової: це Київ  (Сухомлинська О.В., Проскура О.В., Коваленко О.В., Антонець Н.Б. та ін.); Чернігів (Зайченко І.В.);   Івано-Франківськ (Нагачевська З.І, Джус О.П.); Одеса  (Богуш А.М., Малиновська Н.В.);  Ніжин (Коваленко Є.І., Пінчук І.М., Таран О.М.),   Тернопіль (Груць Г.С.), навколо яких групуються молоді науковці.
Окреслимо окремі, на наш погляд, ще недостатньо досліджені сторінки педагогічної спадщини Софії Русової.
 1/. Нам видається, слід більш ґрунтовно проаналізувати євро інтеграційні ідеї просвітительки. Вона  глибоко вивчала досвід європейських країн щодо реформування освіти, була знайома з працями  практично усіх європейських і американських педагогів-реформаторів, й Україна презентувалася нею як складова європейського співтовариства.
2/. Особливої уваги заслуговує вивчення позицій С.Русової щодо взаємозв’язку педагогіки, філософії, соціології і педагогіки, аналіз теоретико-методологічних основ її спадщини.
3/. Сьогодні в основному досліджуються ідеї С.Русової щодо дошкільного виховання, а в неї великий пласт ідей щодо початкової, середньої та вищої школи, які потребують детального аналізу й вивчення., зокрема як в її педагогічній теорії узгоджуються  парадигми трудової школи, вільного виховання і школа навчання. Яка позиція Софії Русової?
4/. Значну увагу в працях С.Русової займають питання формування волі і характеру дитини, проте ці ідеї ще не знайшли висвітлення й належної оцінки.;
5/. Важливо, яку велику роль має емоційна сфера людини, її психічне й духовне здоров’я. Цій проблемі, проблемі формування емоційної сфери дітей і молоді С.Русова присвячує ряд своїх публікацій, які також потребують аналізу.
6/. Потребують більш ґрунтовного аналізу соціально-педагогічні аспекти її спадщини, зокрема взаємозв’язок шкільної і позашкільної освіти і виховання, андрагогічні ідеї, сімейне виховання і вплив на нього соціального середовища.
7/ С.Русова – талановитий організатор системи освіти, керівник навчальних закладів, визнаний державний і громадський діяч, проте проблеми управління, педагогічного менеджменту в педагогічній спадщині Софії Русової не досліджені
8/. Велику роль у вихованні загальнолюдських цінностей у підростаючого покоління С.Русова відводила релігії, проте практично відсутні публікації, які б розкривали погляди вченої на роль релігії і релігійного виховання в духовному становленні людини, взаємозв’язок школи, сім’ї і церкви  у вихованні дітей і молоді.
9/. Відомо, що С.Русова – письмениця, яка залишила літературно-педагогічну спадщину, яка також потребує аналізу й оцінки.  
10/. Не дослідженою залишається й епістолярна спадщина просвітительки.
Слід зазначити, що сьогодні значна частина праць С.Русової ще  не знайдена і не опублікована, не проаналізована, зокрема «Соціальна педагогіка», «Історія педагогіки у зв’язку з розвитком культури», навчально-методичні матеріали щодо діяльності Високого педагогічного інституту в Падебродах, української гімназії, дитячого будинку, яким керувала Софія Русова та ін. Це  унеможливлює здійснення цілісного аналізу її доробку.
 Оцінюючи сьогодні роль С. Русової в розвитку педагогічної думки в Україні, можна однозначно стверджувати, що її творчий доробок є внеском у скарбницю не лише української, а й світової педагогіки, що її ідеї – це не лише минуле, вони не обмежені часовими рамками,  як гасло звучать і сьогодні заклики С. Русової: „В наші часи бути гарним педагогом – це бути справжнім реформатором майбутнього життя України, бути апостолом Правди й Науки. Тільки великими зусиллями таких апостолів Україна матиме чесних діячів-патріотів, вмілих практичних робітників і соціально об’єднану, інтелектуально розвинену народну масу”[11, Кн.1,  с.231]. «Ніхто не має права вважати шкільну справу чужою для себе, сторонньою. Навпаки, якщо ми хочемо скоріше бачити в нашій країні загальний народний добробут, якщо ми хочемо мати добре організовану державу, господарство, церкву, - ми перш за все мусимо організувати школу, що навчила б наших дітей служити добру й рідному краєві»  [11, Кн.2, с.121].