Меню сайту
UKR                                  ENG
Головна » Архів матеріалів

Вже напротязі 20 років президент благодійного фонду Іван Чаус опікується  своїм рідним селищем Добрянка. За його фінансування в Добрянці з’явився один з кращих стадіонів в області, пам’ятний знак Ємельяну Пугачову до 300-річчя селища. Не можна не згадати роботу щодо благоустрою Добрянки, надано фінансову допомогу в будівництві  церкви, вагомий внесок зроблено в розвиток спорту, проведено безліч масових заходів до різних свят, Добрянка неодноразово ставала свідком багатьох цікавих подій та фестивалів. Окрім цього,  чи не найважливішим є підтримка малозабезпечених родин та дітей.

Цього разу Іван Петрович  завітав з цінними подарунками до родини Шобовта-Самуйліч, чим не абияк порадував сімю, а особливо дітей. Чи не щодня родина стикається з безліччю проблем, адже батьки завжди прагнуть забезпечити своїх дітей кращим, а в цьому випадку завдання потрійне, адже тут виховується троє дітей.

І таких родин багато… І чомусь так буває, що одні ледь зводять кінці з кінцями, а інші витрачають кошти на непотріб, маючи можливість, але не маючи бажання допомогти.

Від кожного з нас залежить те, якими ми є самі, яке є наше оточення, і світ навколо. Навіть частка докладених зусиль буде помітна і дасть результат, можливо не відразу, але це ніколи не залишиться марним та непоміченим.

Переглядів: 660 | Додав: DimaX | Дата: 05.03.2013 | Коментарі (0)

До 157-ї річниці з дня народження Софії Русової в обласній універсальній науковій бібліотеці ім.. В.Г. Короленка відбулась презентація нових видань, присвячених родині Ліндфорсів, за авторства директора інституту історії, етнології та краєзнавства, професора  Олександра Коваленка та його заступника, кандидата історичних наук, Олександра Рахна.

Мова йде про книгу О.О. Русов «Щоденники та спогади», в якій опубліковано мемуари видатного громадського діяча і вченого О.О. Русова, які висвітлюють його життєвий шлях, соціально-економічні та політичні процеси в Україні у другій половині ХІХ – на поч.. ХХ ст..

Книга побачила світ завдяки новій програмі обласного фінансування наукових видань.

Цього дня було читачам було представлено ще одну книгу -  «Гніздо вільнодумства і гуманності: садиба Ліндфорсів–Русових в Олешні та її мешканці», на сторінках якої йдеться про історію родини Ліндфорсів–Русових у с. Олешня, що на Чернігівщині, висвітлено життєвий шлях відомих представників цієї родини, оприлюднено унікальні світлини з фамільних архівів, наданих нащадками Софії Русової.

Автори висловили велику вдячність присутньому на презентації президенту благодійного фонду імені Софії Русової Івану Чаусу за надані цінні історичні матеріали та фінансування публікації даної книги.

Президент фонду в свою чергу наголосив на важливість подальшої співпраці у відродженні історії рідного краю, збереження та популяризації унікальної історичної спадщини родини Русових-Ліндфорс.

Примірники нових книг відразу ж після презентації були передані благодійним фондом до Ріпкинської гімназії та київського дитячого садку ім.. Софії Русової.
Переглядів: 619 | Додав: DimaX | Дата: 20.02.2013 | Коментарі (0)

Сьогодні, 18 лютого, згадуємо світлою пам’яттю день народження видатної жінки, палкої прихильниці національного виховання, класика української педагогіки - Софії Федорівни Русової. Приємно є те, що з кожним роком до нас все більше повертається її ім'я і творча спадщина.

Понад півстоліття її твори були приречені на забуття, не визнавалися й піддавалися дискредитації. Почуття гіркої втрати і великої прикрості викликає той факт, що кілька поколінь наших дошкільних працівників і вчителів не чули імені Софії Русової, не читали її творів, не знали її основних ідей.

Особливого значення велика просвітителька надавала книзі, її перу належить безліч робіт, серед іншого, значна частка - це казки для дітей. "Душа дітей, їхнє задоволення – ось що чарувало мене, Коли я оповідала і бачила їхні ясні очі, звернені до мене, блискучі від зацікавлення і задоволення, то і я відчувала це задоволення.»

Твори Софії Федорівни для дітей насичені розповідями про комах, звірів та птахів, про далекі країни та цікаві мандрівки. Дивно, що зараз вони не відомі широкому загалу і не вивчаються в школі.

Проте, якими напрочуд зрозумілими та захоплюючими є твори "Бабці Русової". Саме так з любов'ю називали її діти емігрантів.

Ось деякі з оповідань від пані Софії: "День у лісі взимку", "Весною", "Влітку", "На степу", "Караван в пустелі", "Дещо про пару", "Мікеланджело Буонарроті», "Як ми подорожували по воді" та "В країні каналів та вітряків". Не полінуйтеся заглянути до книги! Ці оповідання не лише допомагають дитині якнайкраще пізнати навколишній світ, зрозуміти взаємозв'язки між природою і людиною, серцем доторкнутися до живого, допомогти живому і захистити, а й вчитися рідному українському слову.

Софіїна спадщина – то золотий ключ, що розмикає пута несвідомості, розкриває шлях до науки та добробуту.

Переглядів: 542 | Додав: DimaX | Дата: 18.02.2013 | Коментарі (0)

Як відомо, людина — це її вчинки.
На світі живе багато людей, але на справжню самовідданість заради майбутнього Батьківщини здатен далеко не кожен.
Таким смолоскипом жертовності було життя Софії Русової, день пам’яті  якої ми відзначаємо сьогодні. Любов до України, прагнення бачити її могутньою Державою, стати на рівні з усіма народами світу в родині Ліндфорсів-­Русових — спадкові. Куди б не закидала їх доля.

Нині ім’я нашої землячки, видатного педагога, вченого, просвітительки, всесвітньо відомої громадської діячки, організатора першого в Україні дитячого садка, голови Української філії Міжнародної жіночої організації, автора концепції національної освіти, нової школи, нових підручників і посібників Софії Русової відоме в усьому світі. Шанують пам’ять цієї дивовижної жінки і на її малій батьківщині, в селі Олешні Ріпкинського району на Чернігівщині. Саме тут, у школі, котра носить ім’я Софії Русової, утверджуються і втілюються в життя принципи й засади її української педагогіки.

І як приємно, що саме вдома, у маленькій Олешнянській школі, сьогодні усе так, як і хотіла Софія. За її методикою навчається дітвора. І «українським щебетом наповнені наші дитячі садки», і з перших розумних кроків діти знають, чим живе їхня родина, і співають пісень «з бабусиної скрині». Софія Русова страждала і писала тоді, що «сучасна українська школа не дає дітям освіти, бо суперечить усім вимогам педагогічної науки, всім потребам народного життя, вона калічить розум і душу дитини, одриває дитину від родини, й, несвідому, кидає на розпуття без усякого виховання, без певної освіти, вона не відповідає духовному складові українського народу». Нині все змінилося. І наша українська школа — на шляху до своєї духовності. І в наших силах — продовжувати йти вперед, у напрямі своєї ментальності й сакральності.

Переглядів: 544 | Додав: DimaX | Дата: 04.02.2013 | Коментарі (0)

Ось вже нарешті і дочекалися новорічних свят, з ароматом ялинки та іскрами шампанського, з теплотою вогників та щирими привітаннями! Ще з давніх часів цей день став улюбленим, казковим святом.

Цього року, господарюватиме Змія, яка на сході вважається символом удачі, щастя та мудрості.

Бажаємо всім наполегливості у досягненні поставлених цілей, рішучості, відмінного здоров’я, творчих натхнень, здійснення ваших професійних планів та особистих бажань! Нехай вас супроводжують удача, радість, підтримка родини, друзів та колег!



Переглядів: 504 | Додав: DimaX | Дата: 30.12.2012 | Коментарі (0)

Ось і настали довгоочікувані зимові свята! Всі – дорослі і діти затамовують подих в очікуванні дива та подарунків, і звичайно ж подумки загадують свої заповітні побажання.  

Першим святом, на яке ми так радісно чекаємо – це день святого Миколая.

Традиційно до цього дня президент благодійного фонду ім.. С.Русової Іван Чаус надає фінансову допомогу та подарунки дитячим закладам, інтернатам, малозабезпеченим родинам. Не виключенням стало і цьогорічне свято.

Іван Петрович завітав з подарунками до Ріпкинського районного центру дитячої ті юнацької творчості, якому він допомагає вже не один рік. Цей навчальний заклад розвиває таланти та спонукає до творчої діяльності учнів та дошкільнят. Зараз на базі центру навчається 615 учнів. Вони займаються в гуртках за різними напрямами: художньо-естетичний, декоративно-прикладний, дослідницько-експериментальний та інші.

Вихованці закладу та викладачі радо зустрічали гостя, і не з порожніми руками. На згадку, вони також приготували подарунки - власноруч виготовлені сувеніри.

Тож бажаємо, щоб в кожну оселю завітало свято! Нехай виповнюються ваші побажання, залишалося тепло в родинах і оселях, і головне, щоб жодна дитина не залишилась цього дня без подарунка!  

Переглядів: 494 | Додав: DimaX | Дата: 20.12.2012 | Коментарі (0)

3 грудня Україна зі світовою спільнотою традиційно відзначають Міжнародний день інвалідів.  На сьогодні проблема захисту людей з обмеженими можливостями набуває значення у зв’язку з постійним зростанням їх частки серед населення. Цей день було встановлено для залучення уваги до проблем таких людей, захисту їх гідності, прав і благополуччя; привернення уваги суспільства до участі інвалідів у політичному, соціальному, економічному і культурному житті. Адже якщо людина має певні вади та обмежені можливості - це не означає повну їх відсутність: бажання та суспільна підтримка завжди є "містком" для самореалізації та досягненні мрії.

Щорічно президент благодійного фонду Іван Чаус відвідує та надає допомогу інвалідам Ріпкинського району та області. Адже ці люди та їх родини  найбільше прагнуть і потребують допомоги та підтримки з боку суспільства.

Цього року він завітав до родини Ревенок (смт. Ріпки), яка виховує 6-річну дитину, хвору на дитячий церебральний параліч. Президент фонду привіз подарунки для дівчинки і батьків, ближче познайомився з життям та щоденними проблемами сімї. 

Але таких родин тисячі і, як не сумно, з кожним роком стає дедалі більше.

Тож не будемо байдужі до цих людей, не слід залишатися осторонь, адже їм більш ніж будь-кому іншому потрібна підтримка,  спілкування та людяність від оточуючих.

Переглядів: 524 | Додав: DimaX | Дата: 07.12.2012 | Коментарі (0)

Село Олешня розташоване за 60 км від обласного центру Чернігова, за 24 км від районного центру Ріпки і за 2 км від залізничної станції Грибова Рудня, неподалік шосе Чернігів – Гомель, за 18 км від державного кордону з Республікою Білорусь.

Олешня знаходиться на сході Поліської низовини, серед соснового лісу. Через село з півдня на північ тече струмок Сухий Вир, який впадає у річку Вир (басейн Сожу). З 1922 р. Олешня – центр однойменної сільської ради, до якої належать також села Грибова Рудня, Олександрівка та селище Заводське. Населення за переписом 2001 р. становить 893 особи.


В Олешні та на її околицях залягають високоякісні кварцеві піски, що видобуваються у відкритих кар’єрах, які обслуговують мешканці села. У порожніх кар’єрах були створені ставки – так звані «Блакитні озера», які стали відомим місцем відпочинку шанувальників «зеленого туризму». 

Археологи виявили в Олешні залишки двох поселень доби неоліту (IV тис. до н.е.). Наприкінці ХVII ст. ця місцевість перебувала у власності писаря Чернігівського полку майбутнього гетьмана Лівобережної України Івана Скоропадського.

Уперше Олешня згадується у матеріалах Генерального (Рум’янцевського) опису Лівобережної України 1765–1769 рр. Так, у травні 1767 р. переписувачі засвідчили, що поблизу Олешні знаходилася гута – скляний завод, побудований, напевно, бунчуковим товаришем Костянтином Лизогубом близько 1730 р. Втім, на думку О. Шафонського, яку він навів у своїй класичній краєзнавчій праці «Черниговского наместничества топографическое описание» (1786 р.), гута в Олешні насправді була споруджена його батьком Семеном Лизогубом близько 1716 р. Відтак, у тогочасних документах Олешню часом називали Новою Гутою. Натоді в селі у трьох дворах і шести бездвірних хатах мешкали 37 чоловіків та 33 жінки. Вони здебільшого працювали на гуті, виробляючи скло, і водночас займалися сільським господарством, накошували до 58 возів сіна по болотяних місцинах, тримали 6 коней, 2 биків та 7 корів. На початку 80-х рр. ХVIII ст. Олешня стала власністю березнянського сотника Павла Сахновського як посаг його дружини Ганни Лизогуб. У селі на той час було 18 дворів, а населення  становило 98 душ обох статей, які, «имея у себя мало пахатной земли, питаются более от рукоделия, делая диоготь, дор, также окошка и простые избы …; лесу же изобылно, а сено косят около своих селений, по болотах и в лесах» На початку ХІХ ст. Олешня  перейшла до поміщиці Коденцової, яка відкрила тут гуральню.

У ХІХ – на початку ХХ ст. Олешня була глухим закутком Чернігівської губернії. Пошта й торговельні заклади знаходились у посаді Добрянка за 15 верст від Олешні. Піщаний і болотяний ґрунт давав низькі врожаї зернових й сіно поганої якості. Тому селяни вирощували капусту у низинах та картоплю на піску. Втім, ця місцевість була багата  на поклади піску й глини, відтак мешканці Олешні й сусідніх сіл традиційно займалися гончарним ремеслом та промислами.

Як згадувала С. Ф. Русова, «населення нашої місцевості – це сумішка українців з білорусами, це так звані «лапацони». В нас носять іще білоруських білих свит і дуже часто можна почути «дзекання» – «дзядзько», «Дзмітро», вимовляються подвійні голосівки – «куонь», «вуол». Наші селяне смирної вдачі, але хитрі вже покалічені кріпацтвом, підозріло ставилися до всього нового, жили з гончарства і для своїх горнів завжди крали в панському лісі і дрова, і хмиз. Жінки гарно ткали з вовни спідниці і вишивали лиштви кольоровою вовною».

Переглядів: 448 | Додав: DimaX | Дата: 27.11.2012 | Коментарі (0)

Цього року виповнилось 165 років з дня народження громадського діяча і вченого,  Олександра Олександровича Русова.

Олександр Русов (1847-1915) -  постать загальноукраїнського масштабу. Філолог та історик, етнограф і фольклорист, він був також одним з фундаторів української статистичної науки. Крім того, він входив до складу редакційних колегій багатьох газет та журналів, відгукувався на злободенні питання тогочасного життя публіцистичними статтями. Втім, його біографія, наукова та громадсько-політична діяльність, багатюща спадщина залишаються маловідомими широкому загалу науковців і шанувальників старовини.

На київський період життя припадає й становлення О.Русова як громадівського діяча. Вагомим є його внесок у встановлення зв’язків з галицькими українцями влітку 1871 р., що поклало початок співпраці західноукраїнських діячів з наддніпрянськими і сприяло консолідації українського національно-визвольного руху. Продовжуючи займатися слов’янознавством, він переїхав до Петербурга, де протягом 1874 – травня 1875 рр. плідно працював в Імператорській публічній бiблiотецi, пiдтримував постiйнi зв’язки з українськими діячами столиці Російської імперії, з Київською громадою та Пiвденно-Захiдним вiддiлом Російського географічного товариства. Невдовзi до Петербурга переїхала і його наречена Софія Ліндфорс, де 30 серпня 1874 р. вони обвiнчалися в церквi Св. Симеона.

Тим часом у Києві були завершені роботи по підготовці до друку повного зібрання творів Т.Шевченка. За дорученням Київської громади навесні 1875 р. він разом з дружиною виїхав до Праги, де упродовж 1875-1876 рр. видав "Кобзар

О.Русову належать понад 25 ґрунтовних статистичних праць, побудованих на матеріалах Чернігівщини. Він також вивчав історію с. Олешні Городнянського повіту та навколишніх сіл, що були родинним маєтком його дружини С.Русової, звертаючись за необхідними матеріалами до відомого історика О.Лазаревського. Спеціальні студії О.Русов присвятив переселенському рухові чернігівських селян на початку XX ст.

О.Русов був причетним до земського руху, спрямованого на демократизацію суспільно-політичного ладу в Російській імперії шляхом реформ. У 1876-1879 рр. він разом з чернігівськими земськими гласними О.Ліндфорсом, М.Константиновичем, І.Петрункевичем, В.Савичем боровся за збереження самоврядування і розширення прав земств,  впровадження конституційного ладу в Росії, виступав проти адміністративної сваволі. 18 січня 1878 р. супротивники статистичних робіт у Чернігівському губернському земстві змогли нарешті об’єднати свої зусилля і після тривалих дискусій більшістю голосів провели рішення про закриття статистичного відділення.


читати далі>>>
 
Переглядів: 1002 | Додав: DimaX | Дата: 17.11.2012 | Коментарі (0)

Відроджуючи педагогічну спадщину Софії Русової, благодійний фонд співпрацює з істориками, працівниками музеїв, науковцями та педагогами, щоб якнайглибше та точніше зберегти і передати безцінний педагогічний спадок нашої видатної землячки Софії Русової.

За фінансової підтримки благодійного фонду, спільно з інститутом історії, етнології та краєзнавства світ побачила публікація «Гніздо вільнодумства і гуманності: садиба Ліндфорсів–Русових в Олешні та її мешканці».

На сторінках книги йдеться про історію родини Ліндфорсів–Русових у с. Олешня, що на Чернігівщині, висвітлено життєвий шлях відомих представників цієї родини, оприлюднено унікальні світлини з фамільних архівів, наданих нащадками Софії Русової.

В книзі представлені цікаві історичні факти, змальовані непрості долі членів родини Ліндфорс, яскраві постаті яких закарбували слід в історії Чернігівщини зокрема, та в історії України – в цілому.
Переглядів: 652 | Додав: DimaX | Дата: 12.10.2012 | Коментарі (0)

« 1 2 ... 11 12 13 14 15 ... 23 24 »
Пошук

Контакти
Block contentБлагодійна організація
"Благодійний фонд ім. Софії Русової"
тел.: +38(0462)640-165,
+38(050)313-44-68.
р/р 26005259800149
Код ЕДРПОУ: 36515335
МФО - 300863 в ПАТ "Кредитпромбанк" м. Київ
E-mail: s_rusova@i.ua

Партнери





Форма входу


Copyright MyCorp © 2024   Конструктор сайтів - uCoz