Меню сайту
UKR                                  ENG
Головна » 2010 » Травень » 7 » Онук Софії Русової Андрій Ліндфорс про Отамана Івана Галаку.
Онук Софії Русової Андрій Ліндфорс про Отамана Івана Галаку.
17:38
Цими днями на могилі відомого отамана громадянської війни Івана Галаки, який похований в селі Пилипча, Ріпкинського району, який визначався особливою жорстокістю до єврейського народу, побував президент благодійного фонду ім. Софії Русової Іван Чаус.

Спогади онука Софії Русової Андрія Ліндфорса:
     Одного літнього дня Андрій Ліндфорс та декілька його знайомих купалися поблизу пристані Радуля. Чекали на корабель з Києва пароплави курсували по Дніпру не зважаючи на війну, правда на них потрапити могли далеко не всі доступ мали, стверджував Андрій «Люди партійні або просто жиди». Зазвичай кожен пароплав мав озброєну охорону – з чекістів та червоноармійців. Ось над річкою з’явився чорний дим. А над містечком в цей час несподівано здійнялась курява: через Радуль мчалися вершники. Було їх не багато – чоловік п’ятнадцять. «За строєм та списами, - згадував Андрій Ліндфорс, - ми одразу ж впізнали в них галаківців».
     Через кілька хвилин коні вже лежали, за хижою вартового пристані. Сховалися і хлопці галаківці. Як раз у цей момент виринув пароплав над Дніпром роздався його тривожний гуркіт. Коли корабель почав приставати, на кормі з’явилися озброєні люди. Пролунала команда : «стояти!» капітан свиснув і колеса уповільнили хід. Нарешті містки з’єднали пароплав і пристань. Більшовики не помітили, як повстанці вже були на містках – «вони стрибали на ворогів, як дикі коти». Хвилину гуркотіла стрільба, потім все стихло… Повстанці стояли на містках і пропускали наших. Потім Галака почав відраховувати комуністів, всі оніміли від його слів – «Тепер всі руш в каюти! По три чоловіки на палубу! Хлопці за мною!»
     Це був жах і жах, описував побачине Андрій Ліндфорс. Галаківці виводили на палубу по три пасажири. Руки в них були зв’язані. Людей ставили за перегородку. Пролунав залп… Над Дніпром летіли не людські крики, але плеск води гасив передсмертні воплі. З кожним разом Дніпровська вода ставала все більш червоною. А в містечку «ніби всі вимерли».       
     Розстріл продовжувався нескінченно довго… Того дня загинуло 217 осіб.
     Тоді Галака наказав витягти з пароплава на берег всі речі, котрі могли знадобитися, після цього партизани сіли на коней і поїхали через містечко з піснями, розкидуючу по вулицям цигарки та цукерки…

Уривок з книги: «Галаковщина» А. Жагловський. ФОТОЗВІТ>>>
Переглядів: 450 | Додав: DimaX | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 2
2  
Спробую пошукати...

1  
А чи немає часом у вас фото могили отамана без будь-яких постатей в кадрі?Дуже потрібно. Дякую.

Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук

Контакти
Block contentБлагодійна організація
"Благодійний фонд ім. Софії Русової"
тел.: +38(0462)640-165,
+38(050)313-44-68.
р/р 26005259800149
Код ЕДРПОУ: 36515335
МФО - 300863 в ПАТ "Кредитпромбанк" м. Київ
E-mail: s_rusova@i.ua

Партнери





Форма входу


Copyright MyCorp © 2017   Конструктор сайтів - uCoz