| Друга кімната власне розкриває суть цієї будівлі. Справа
в тому, що в цьому приміщенні свого часу розміщувалась гончарна артіль,
заснована в 1895р.батьком Софії Русової Федором Ліндфорсом та її братом Олександром.
Потім цю справу продовжили багато родів в Олешні. Символічно, що в музеї
знаходиться оригінал листа Софії Русової, в якому вона шле вітання до відкриття майстерні. Хочеться
висловити велику вдячність заслуженому майстру України, гончару Іван Бібіку,
який надав свої численні роботи для
музею. Невипадково, що саме він першим залишив свої враження від музею у книзі
відгуків. Я сподіваюсь, що незабаром
з’являться і експонати відомої гончарної родини Денисенко.
-
Чи
все задумане вдалося реалізувати?
-
Ні. Музей – справа незакінчена. На мій погляд, музей ще
буде поповнюватися цікавими експонатами. Залишається ще ряд відкритих і
актуальних питань. Зокрема, недостатньо матеріалів є про батьків. Другий етап –
дуже кропітка та недешева справа, - власне реконструкція садиби Лінфорсів, де і
проживала родина.
-
Яка ваша мета створення цього музею? Що він дає особисто
Вам?
- Головною є духовна складова проекту. У багатьох з нас
різні погляди на життя. У вирі рутинних подій сьогодення нажаль ми втрачаємо
духовність. Софія Русова жила у вкрай важких умовах, неодноразово перебувала в
тюрмах, але при цьому всьому не розгубила людські цінності, ідеї і глибинну
мету життя. Мені хочеться показати людям
важливість робити добро. Тому я і хотів зробити такий куточок, де б
кожна людина могла замислитися над суто людськими цінностями та моральними
якостями, яких нам інколи бракує…
Зараз
кожен може зазирнути до світу Софії Русовї, проникнутися ідеями та прагненнями
нашої великої землячки, познайомитися з неоціненною спадщиною, яка зібрана та
зберігається зараз в цих стінах. Тож
поспішайте, адже хочеться, щоб дедалі більше людей знало ім’я Софії Русової, бо
ця унікальна жінка несла собою такі цікаві ідеї і духовність, якої нам не
вистачає в сьогоденні.
|
