Меню сайту
UKR                                  ENG
Головна » 2012 » Квітень » 04

Сім’я для кожної людини є тією колискою, з якої починається виховання та формування її як особистості. Саме наші батьки впливають на наш внутрішній світ, і на те, ким ми станемо в майбутньому. Відразу видно дитину, яку батьки оточують любов’ю та добром. У такої дитини мир і спокій у душі, стійке моральне здоров’я,  щиросердечна віра в добро, віра в красу людську.
Неважко зробити висновок, що саме в такій родині зростала та виховувалась палка патріотка своєї країни, майбутній педагог зі світовим ім’ям Софія Русова.
Беззаперечним доказом того є численні згадки про свою родину, які залишила пані Софія в своїх «Мемуарах».
Особливо палко Софія Федорівна любила свого батька, Федора Ліндфорса, який відігравав основну роль в вихованні дітей в родині, адже мати, Ганна Жерве, дуже рано пішла з життя.
Народився Федір Федорович в 1807 році, був старшим сином генерала Федора Андрійовича Ліндфорса. З 1817 року виховувався у Пажеському корпусі, звідки був випущений 14 червня 1826 прапорщиком у лейб-гвардійський Єгерський полк і через два роки, 18 липня 1828 р., зроблений в чин поручника. Був гарячий патріот російський – всю молодість пробув на війнах – з поляками, турками. Ліндфорс був звільнений у відставку з виробництвом в генерал-майори. Хворий на туберкульоз, він з родиною  виїхав з Сибіру в Україну, та оселився в придбаному ним у Городнянському повіті Чернігівської губернії маєтку Олешня, і займав у цьому повіті посаду почесного світового судді до самої смерті, 8 січня 1871.
Новий олешнянський поміщик був шведського походження, його дружина – французького. Вони мали п’ятеро дітей: шістнадцятирічного Олександра, дванадцятирічну Марійку, десятилітню Наталю, шестирічного Володю, і малесеньку Софійку, яка народилася п’ятою за кілька років після купівлі олешнянського маєтку.
Софійка, наймолодша дочка Федора Ліндфорса, згадувала опісля: «Батько мій був високий, стрункий, мав чорне волосся, сині очі і дуже гарне обличчя. Вдачею був добрий, лагідний, тільки дуже запальчивий, дуже захоплювався різними розвагами. Один час захопився картами, але давши слово матері, покинув цю розвагу. Був високошляхетної вдачі, - його слово, обіцянка завжди були непорушні. Батьки мої дуже любилися».

Федір Ліндфорс збудував в Олешні невеличку церкву. Вона, на жаль, не збереглася. Започаткував в Олешні гончарну майстерню, 19 лютого 1861 року увійшло в історії країни як день скасування кріпосного права в Росії. Федора Ліндфорса обрали мировим посередником. Це дало йому змогу працювати на користь селян.
Попри займані серйозні посади та воєнні чини Федір Ліндфорс був легкої вдачі, не без почуття гумору. Пізніше в «Мемуарах» Софія Федорівна згадувала «…татко любив жартувати з місцевим священником о. Марком. На заутреню Великодню він наказував слузі в момент як уперше заспівають «Христос Воскресе» стріляти з маленької зеленої гармати, яка залишилась ще з походів. Марка попереджували про постріли, але він все одно так лякався, що мало хрест йому не падав з рук.»
Літо 1870-го року стало останнім щасливим в родині. 9 січня 1971р. Федора Федоровича не стало. «…Татко вийшов на прогулянку, але вернувся скоро, йому стало погано, а в хаті нікого не було. Помер він на руках нашого фурмана. Я так любила батька, я божеволіла, не могла відійти від тіла…».

Переглядів: 715 | Додав: DimaX | Дата: 04.04.2012 | Коментарі (0)

Пошук

Контакти
Block contentБлагодійна організація
"Благодійний фонд ім. Софії Русової"
тел.: +38(0462)640-165,
+38(050)313-44-68.
р/р 26005259800149
Код ЕДРПОУ: 36515335
МФО - 300863 в ПАТ "Кредитпромбанк" м. Київ
E-mail: s_rusova@i.ua

Партнери





Форма входу


Copyright MyCorp © 2020   Конструктор сайтів - uCoz