Меню сайту
UKR                                  ENG
Головна » 2012 » Листопад » 27

Село Олешня розташоване за 60 км від обласного центру Чернігова, за 24 км від районного центру Ріпки і за 2 км від залізничної станції Грибова Рудня, неподалік шосе Чернігів – Гомель, за 18 км від державного кордону з Республікою Білорусь.

Олешня знаходиться на сході Поліської низовини, серед соснового лісу. Через село з півдня на північ тече струмок Сухий Вир, який впадає у річку Вир (басейн Сожу). З 1922 р. Олешня – центр однойменної сільської ради, до якої належать також села Грибова Рудня, Олександрівка та селище Заводське. Населення за переписом 2001 р. становить 893 особи.


В Олешні та на її околицях залягають високоякісні кварцеві піски, що видобуваються у відкритих кар’єрах, які обслуговують мешканці села. У порожніх кар’єрах були створені ставки – так звані «Блакитні озера», які стали відомим місцем відпочинку шанувальників «зеленого туризму». 

Археологи виявили в Олешні залишки двох поселень доби неоліту (IV тис. до н.е.). Наприкінці ХVII ст. ця місцевість перебувала у власності писаря Чернігівського полку майбутнього гетьмана Лівобережної України Івана Скоропадського.

Уперше Олешня згадується у матеріалах Генерального (Рум’янцевського) опису Лівобережної України 1765–1769 рр. Так, у травні 1767 р. переписувачі засвідчили, що поблизу Олешні знаходилася гута – скляний завод, побудований, напевно, бунчуковим товаришем Костянтином Лизогубом близько 1730 р. Втім, на думку О. Шафонського, яку він навів у своїй класичній краєзнавчій праці «Черниговского наместничества топографическое описание» (1786 р.), гута в Олешні насправді була споруджена його батьком Семеном Лизогубом близько 1716 р. Відтак, у тогочасних документах Олешню часом називали Новою Гутою. Натоді в селі у трьох дворах і шести бездвірних хатах мешкали 37 чоловіків та 33 жінки. Вони здебільшого працювали на гуті, виробляючи скло, і водночас займалися сільським господарством, накошували до 58 возів сіна по болотяних місцинах, тримали 6 коней, 2 биків та 7 корів. На початку 80-х рр. ХVIII ст. Олешня стала власністю березнянського сотника Павла Сахновського як посаг його дружини Ганни Лизогуб. У селі на той час було 18 дворів, а населення  становило 98 душ обох статей, які, «имея у себя мало пахатной земли, питаются более от рукоделия, делая диоготь, дор, также окошка и простые избы …; лесу же изобылно, а сено косят около своих селений, по болотах и в лесах» На початку ХІХ ст. Олешня  перейшла до поміщиці Коденцової, яка відкрила тут гуральню.

У ХІХ – на початку ХХ ст. Олешня була глухим закутком Чернігівської губернії. Пошта й торговельні заклади знаходились у посаді Добрянка за 15 верст від Олешні. Піщаний і болотяний ґрунт давав низькі врожаї зернових й сіно поганої якості. Тому селяни вирощували капусту у низинах та картоплю на піску. Втім, ця місцевість була багата  на поклади піску й глини, відтак мешканці Олешні й сусідніх сіл традиційно займалися гончарним ремеслом та промислами.

Як згадувала С. Ф. Русова, «населення нашої місцевості – це сумішка українців з білорусами, це так звані «лапацони». В нас носять іще білоруських білих свит і дуже часто можна почути «дзекання» – «дзядзько», «Дзмітро», вимовляються подвійні голосівки – «куонь», «вуол». Наші селяне смирної вдачі, але хитрі вже покалічені кріпацтвом, підозріло ставилися до всього нового, жили з гончарства і для своїх горнів завжди крали в панському лісі і дрова, і хмиз. Жінки гарно ткали з вовни спідниці і вишивали лиштви кольоровою вовною».

Переглядів: 300 | Додав: DimaX | Дата: 27.11.2012 | Коментарі (0)

Пошук

Контакти
Block contentБлагодійна організація
"Благодійний фонд ім. Софії Русової"
тел.: +38(0462)640-165,
+38(050)313-44-68.
р/р 26005259800149
Код ЕДРПОУ: 36515335
МФО - 300863 в ПАТ "Кредитпромбанк" м. Київ
E-mail: s_rusova@i.ua

Партнери





Форма входу


Copyright MyCorp © 2020   Конструктор сайтів - uCoz