Цього березня минуло 70 років віддтоді, як  селище Клубівка Ріпкинського району опинилася центром страшної трагедії, де відбулось масове знищення мирних жителів. Нині цю трагедію називають однією з найстрашніших каральних операцій нацистів під час другої світової війни і одним з найбільших згарищ Європи.

Навіть через сім десятків років згадувати про ті події надзвичайно гірко.

У вогняному пеклі нелюди знищили 508 жителів, серед них 109 дітей.

Небагатьом вдалося тоді врятуватися.

Цього дня вкотре президент благодійного фонду завітав до очевидиці клубівської трагедії – 99-річної Глафіри Луківни Московченко. З сльозами на очах згадує бабуся всі подробиці того чорного дня.

Страшна доля спіткала цю жінку, яка враз втратила батька, матір, вагітну сестру, чоловіка, семирічну доньку – вони були розстріляні, а самій з синами Павлом та Петром їй вдалось вирватися з пазурів карателів та втекти на луки, де вони й врятували життя.

Нині  за нею доглядає  53-річна онучка Ганна, донька Петра, яка проживає в Києві.

Так склалося, що синів вже немає, - і знову з очей старенької ллються гіркі сльози.

Іван Петрович щороку неодноразово навідується до хатини Глафіри Луківни, аби надати необхідну фінансову та щиро людську допомогу.

Бережімо пам'ять, бережімо тих, хто залишився живим, ставши свідком такого лиха. Їх залишилось зовсім мало.