Голубі озера сьогодні – це ніби продовження духовної оази, створеної майже сто років тому серед соснових лісів у сусідньому маленькому селі Олешні сім’єю Ліндфорсів, із яких найвідоміші представники родини – Олександр та Софія Русові. Тільки-но послабився карантин, як і на Голубі озера, і в Олешню поїхали туристи. І приваблює людей тут не тільки гарний комфортний відпочинок на озерах, свіже соснове повітря та різні розваги. Кого не спитай, говорять, що тут особлива енергетика і багато таких культурних щирих до глибини програм, від чого розвидняється світ. А завдячуємо ми цьому насамперед засновникові фонду імені Софії Русової, меценатові Івану Чаусу, котрий опікується Голубими озерами за покликом серця.
Ось і позаминулої неділі ми ніби потрапили із традиційного життя та побуту в інший світ. А саме – на ІХ Міжнародний фестиваль бардівської (чи авторської) пісні. Яким усі 9 років також опікується Іван Чаус.
- Іване Петровичу, розкажіть, що нового на фестивалі в цьому сезоні?
- Для мене цей сезон особливий через ситуацію, яка склалася у всьому світі. Відкриття його було на межі, як і всі масові заходи, через карантин. Я радий, що фестиваль відбувся. Хоча і бардів, і глядачів значно менше, але люди, які приїхали, отримали те ж саме задоволення і духовний заряд. Я дякую всім, хто все ж таки приїхав, а це – відомі барди Сергій Городничий із Сум, Вадим Гектор із Дніпра, Віктор Байрак із Вінниці, який є головою журі, В'ячеслав Бондарьков із Києва. Також мені приємно, що до нас приїхав Дмитро Долгов, теж із Києва, зі своєю унікальною концепцією виступу. Він пише свої теми, близькі до Окуджави та Висоцького.
Маю сказати, що не розділяю музику та творчість за мовами. Я ділю її на духовну та недуховну, в мене немає інших критеріїв. Якщо я домовився з Борисом Гребенщиковим, що він тут буде, то він приїде. Також я запрошував справжній ансамбль "Пісняри", котрі є засновниками гурту і які буквально "порвали" публіку минулого року. Якщо мені подобається гурт "Скрябін", я організую тут концерт на честь пам'яті Кузьми. До речі, інформацію про концерти та анонси завжди можна подивитися на нашій сторінці у Фейсбуці, або на нашому сайті http://ozera.cn.ua/.
Розумію, пік епохи бардів уже минув, але фестиваль добрий, духовний і його люблять. На нашому фестивалі авторської пісні немає помпезності, все відбувається по-домашньому. У нас немає й дипломів, і давно вже все умовно: хто гість, а хто конкурсант. Є просто номінації, котрі характеризують кожного барда як індивідуальність. Тому я вдячний усім, хто приїхав – це Роман Гриньків, Олексій Шевченко, Олена Грицюк, Дарина Шатан, Тарас Тарасенко, Василь Гагарін, Сергій Городничий, Анатолій Рибін, Володимир Кравченко, В’ячеслав Бондарьков, Вадим Гектор, Дмитро Долгов…
Маю сказати, що журналістам «ДП» пощастило. Бо для нас грали й співали суперзірки авторської пісні Віктор Байрак, постійний голова журі фестивалю, та Костянтин Бучинський, котрий отримав гран-прі, також проводив репетиції і організовував справжній бардівський простір. Красно дякуємо!!!
- А які веселі розваги ви паралельно пропонуєте любителям Голубих озер? Одна є дуже захоплива...
- Здогадуюся, про що мова. Це тролей, один із найдовших в Україні. На ньому можна за лічені секунди промчати над озером. Також ми пропонуємо прокат велосипедів, у нас є каяки, байдарки, SUP-дошки, катамарани. І волейбольні майданчики. Також екскурсійні програми, такі, як наприклад, до садиби Софії Русової. А ще «лісові мандрівки». Одне скажу точно – у нас не нудно!
Принагідно повідомляємо, що 25 липня, в суботу, на Голубих озерах відбудеться вечір пам’яті Володимира Висоцького «40 років без кумира»!
Що таке "МістОК"?
Це унікальний фестиваль творчості для дітей та молоді з інвалідністю. Засновником цього фестивалю є благодійний фонд імені Софії Русової. Співорганізаторка, разом із своїм театром «Міст», – відома в Чернігові Ірина Пісня.
Фестиваль мав відбутися назавтра, 12 липня. Як сказала Ірина, його проведенням треба завдячувати Іванові Чаусу, а ще народному депутатові Олегу Семінському, без чиїх вкладених коштів цей фестиваль був би неможливим.
– Назва нового театру "Міст" розшифровується, як Молодіжний інтеграційний студійний театр. У ньому багато акторів різного віку, від 8 до 55 років. Я тоді думала, що б такого поставити найперше, аби було цікаво всім. І вибір припав на Вертеп. Ось 6 січня, перед Різдвом, ми зібралися всі разом… А "Міст" ще й тому, що ми повинні будувати мости між серцями. Люди з інвалідністю унікальні, чуйні. Ще декілька років потому я спостерігала, як люди йдуть зі спектаклів нашого «Дивосаду» (тодішній мій театр) зі сльозами на очах. І зовсім не розуміючи, що героїня – на інвалідному візочку. Наші актори всі геніально передають образи своїх героїв. І в цих образах вони самі зцілюються. Ось хоча би Євген Батін. Йому вже за 30 років і в нього аутизм. Але грає так, що саме на його гру спеціально приїжджають дивитися, – розповіла Ірина Пісня й додала, – в організації фестивалю мені допомагала Марина Федосова, в минулому завліт Молодіжного театру.
А ми в свою чергу обіцяємо розповісти читачам про цей унікальний театр після відкриття сезону.
Завершився цей чудовий день стилізованим святом Івана Купала, організованим народним хором Чернігівського філармонійного центру фестивалів та концертних програм під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України Володимира Коцура.
І це справді було настільки неперевершено, що відчуття машини часу, зміни епох та прадавньої магії ще довго не полишало нас.
