Михайло
Денисенко – гончар, Заслужений майстер народної творчості України,
художник і мистецтвознавець, продовжувач гончарної справи,
започаткованої батьком С.Русової, Ф.Ліндфорсом в Олешні.
Народився 16 грудня 1917 року на ст.. Слюдяна Забайкальської залізниці (Іркутська обл..)
1924-1928 – навчався в Олешнянській початковій школі.
1928-1931 рр. продовжив навчання в Добрянській семирічній школі, де й утвердився намір стати художником.
Навчався в Київському художньому технікумі та Харківській художній школі.
Війна безжально зранила долю Михайла Денисенка: 1942-1944р. перебуває у фашистському концтаборі Айнзідлергоф (Німеччина) .
Після війни працює начальником керамічного цеху при Олешнянській
«Облгірбудспілці» та Олешнянському цегельному заводі ім.. 1го Травня по
виготовленню кахлів та гончарного посуду, а 1949-1982р. головним
художником Васильківського Майолікового заводу Київської області. Праця
на заводі багато в чому зумовила подальшу творчу еволюцію М.Денисенка.
Художньо-експериментальну лабораторію очолював Григорій Денисенко,
також нащадок гончарного роду, а головним інженером був прихильник
народного мистецтва, зараз - Заслужений майстер народної творчості
України, Іван Бібік.
Незважаючи
на опір чиновників, одностайними зусиллями їм вдалося до початку 1960-х
років перетворити Васильківський майоліковий завод на одне з провідних
підприємств української художньої промисловості. Вже давно саме поняття
«васильківська майоліка» стало невіддільним від їхніх імен, від міста
Василькова, славного за героїчних часів козаччини в пору повстання
декабристів і роки буремних революційних подій.
Твори М.Денисенка експонувалися на багатьох вітчизняних і зарубіжних
виставках, вони зберігаються в 22 музеях України та країнах колишнього
СРСР. Подвижницька праця, як часто буває, не принесла ні почесних
звань, ні якихось особливих відзнак. То ніби про нього йдеться в
афористичному вислові Ліни Костенко: «Митцю не треба нагород, йому
судьба нагородила». Михайла Денисенка хвилювали не лише творчі
проблеми: кілька років у надзвичайно складних умовах він жив і працював
по відродженню керамічного осередку у рідному селі Олешні.
Неможливо не згадати вклад Михайла Івановича у повернення імені великої
просвітительки Софії Русової на початку 90-х років минулого сторіччя до
Олешні: саме завдяки його зусиллям (спільно з Г.П. Денисенком) був
виготовлений і встановлений у 1991 році пам’ятний знак С.Русовій в
центрі Олешні. Саме він був одним із ініціаторів присвоєння
Олешнянській школі імені Софії Русової.
Block contentБлагодійна організація "Благодійний фонд ім.
Софії Русової" тел.: +38(0462)640-165, +38(050)313-44-68. р/р 26005259800149 Код ЕДРПОУ: 36515335 МФО - 300863 в ПАТ
"Кредитпромбанк" м. Київ E-mail: s_rusova@i.ua
Михайло
Денисенко – гончар, Заслужений майстер народної творчості України,
художник і мистецтвознавець, продовжувач гончарної справи,
започаткованої батьком С.Русової, Ф.Ліндфорсом в Олешні. 
Незважаючи
на опір чиновників, одностайними зусиллями їм вдалося до початку 1960-х
років перетворити Васильківський майоліковий завод на одне з провідних
підприємств української художньої промисловості. Вже давно саме поняття
«васильківська майоліка» стало невіддільним від їхніх імен, від міста
Василькова, славного за героїчних часів козаччини в пору повстання
декабристів і роки буремних революційних подій. 
