Благодійному фонду Софії Русової - 5 років

Як швидко плине час…Цьогоріч, Благодійний фонд імені Софії Русової святкує свій 5-річний ювілей. Незважаючи на всі труднощі, жодна хвилина не проведена марно з дня його заснування. Безперечно, всі пам’ятають чудові свята,  фестивалі та конкурси, проведені за підтримки благодійного фонду Софії  Русової. І це лише частинка його діяльності…
Детальніше про започаткування доброї справи, реалізовані проекти, та майбутні плани розповів голова фонду Іван Петрович Чаус.

• Іване Петровичу, як виникла ідея створення благодійного фонду?
• Ідея виникла досить спонтанно, після знайомства з історією родини Ліндфорс та діяльністю Софії Русової. Хоча я ще не до кінця пізнав її багатогранну спадщину, але її духовність та самовідданість на ниві просвітництва дають чудовий приклад  для наслідування.
  Творити не лише для себе, а й для інших, адже духовні цінності залишаються нетлінними. Часто згадую слова: «Скільки всього дано Людині! Потрібно лише все багатство з користю та розумно використовувати! Кожна людина має знайти свій світлий шлях і йти по ньому, створюючи щось корисне для свого народу. Ну а як же? Для себе жити сумно і нецікаво».
• Розкажіть детальніше про діяльність фонду, кому ви допомагаєте?
•  Все навіть перелічити важко, а можливо і недоречно. Скільки вже надано допомоги інвалідам, малозабезпеченим, обдарованим дітям, студентам, науковцям, ветеранам, військовим в зону АТО…Фонд приділяє велику увагу спадщині Софії Русової, але цим не обмежується. Наш край надзвичайно історично багатий, мені дуже цікава історія старообрядців в Добрянці, де залишилась єдина старообрядницька церква в нашій області, цікава доля Ємельяна Пугачова, який тривалий час перебував в Добрянці, де нашим фондом встановлено пам’ятний знак. Захоплюючою є історія стародавнього Любечу та святого Антонія Печерьского…Нас цікавить життєвий шлях святих Феодосія, Лаврентія, Філарета.. Тому про такі речі не хочеться говорити в пресі.  
• Що із здійсненого  за ці 5 років для вас найважливіше?
• По-перше, дуже складно було створювати музей Софії Русової. Спершу думав що створити музей можна за декілька місяців, але глибоко помилявся. Здавалося, маленьке приміщення – а скільки зусиль докладено для його створення. Спочатку був етап реконструкції та реставрації, який тривав біля року, ще понад 3 роки пішло на зібрання матеріалів, відтворення інтер’єру позаминулого століття. До цієї справи було залучено ряд провідних фахівців Чернігівського історичного музею ім.. В Тарновського. Багато ексклюзивних експонатів надані правнучками Софії Русової Ольгою Рудакевич та Іриною Михалевич з-за кордону – це численні фото, листування, особисті речі, книги та оригінали рукописів, за що їм висловлюємо велику вдячність. Друге, це започаткування міжнародного фестивалю авторської пісні та свята Івана Купала на Голубих озерах, який вже є досить відомим як в Україні, так і в сусідніх країнах….Ми заснували багато обласних конкурсів на різну тематику, в яких молодь та діти мають можливість реалізуватися духовно.

В майбутніх планах – проведення гончарного фестивалю, проведення дитячого фольклорного фестивалю, але все буде залежати не тільки від нас, а і від ситуації в нашій країні.

• Проведення заходів такого рівня – справа нелегка. Звідки Ви берете натхнення для втілення своїх проектів?

Зрозуміло, що особистої вигоди з цього не маю. Все, що пов’язано з духовністю – для мене цікаво і важливо. Ми живемо в складний час, часто людям не вистачає хоча б маленької іскорки щастя. Даруючи ці чудові миті та переживання іншим і сам почуваєшся щасливішим.