Син Софії Русової Юрій Русов  у своїх спогадах про матір з нагоди століття з дня її народження занотував образ невеличкої, зграбної, худенької жінки, але водночас надзвичайно цілеспрямованої, вольової, діяльної, мужньої патріотки про яку можна дійсно сказати: "тіло нічтожне, дух животворний". С.Русова воліла перемагати в ім’я обов’язку. «А цей обов’язок вона завжди бачила у праці й боротьбі на корсить України», - писав Ю.Русов. він зазначив, що постать С.русової – це зразок однієї з тих героїнь українського відродження, які не дбали про матеріальні прибутки, а все життя, усі сили віддавали на те, щоб Україна здобула незалежність.

«Коли мова йшла про Українську справу, то ніщо не могло спинити її завзяття: Ні родина, ні діти, ні переслідування…ні тюрми, ні арешти, тяжкі умови еміграції, ні події приватного життя…Ніщо не спиняло її енергії у боротьбі за український ідеал».

Ю.Русов