«Коли мова йшла про Українську справу, то ніщо не могло спинити її завзяття: Ні родина, ні діти, ні переслідування…ні тюрми, ні арешти, тяжкі умови еміграції, ні події приватного життя…Ніщо не спиняло її енергії у боротьбі за український ідеал».

Ю.Русов

 «…Завжди бадьора, повна енергії, вона зовсім не була подібна на інших бабусь. Не пам’ятаю, щоб в неї щось боліло або щоб вона хворіла. Правда, були в неї зморшки й сиве волосся, як у всіх старих людей. Але завжди в неї було повно планів про громадські роботи, безліч знайомих, все якісь зустрічі, якісь засідання….

Лише одну розвагу признавала бабуся для себе. Це була гра на фортепіано. Як гарно грала бабуся.  У тому я дитиною вважала, що моя бабуся якась надзвичайна, не подібна до інших бабусь.

О.Русова

 «Баба наша була дуже жвава, мала палкий, повний гарячої любові до України характер. Куди б не закидала її доля, зараз же бралася продовжувати початі на попередньому місці актуальні завдання. Палко., переконливо, прекрасно промовляла на міжнародних жіночих з’їздах.

Завжди повна життя і енергії, запалювала інших навколо себе.."

Н.Михалевич

Вся її діяльність була очолена завжди одною, незмінною ідеєю звільнення українського народу до самостійного життя. Цій ідеї було присвячене все її життя. Тому в Пантеоні українських діячів Софія Русова займе одне з поважних місць, а для українського жіноцтва вона завжди залишиться прикладом жінки громадянки, невтомної працівниці й великої патріотки.

М. Шаповал

ЇЇ життя – це примір для сучасних і майбутніх працівників. Вона учитель як вести боротьбу, і вчить, як треба господарити в новій будівлі, коли настане слушний час. Усе її писання мало тільки одну мету: послужити великій справі пробудження народу. Вона – це тил таких ідеальних робітників, що не хочуть ні слави, ні жадної собі користі, а все життя віддають ідеї.

О. Дружинська.

Софія Русова вважала школу головним чинником розвитку нації, її цивілізованого поступу... Думки С. Русової щодо концептуальних засад розбудови національної школи не втратили до цього часу своєї актуальності, а при творчому їх використанні мають бути важливим джерелом для створення сучасної української системи освіти й виховання.

Б. Сшупарик

Софія Русова не знала в думках і поглядах своїх застою; вона захоплювалась кожним кроком уперед, що робив педагогічне діло досконалішим. Великою її заслугою є те, що вона численними своїми статтями утримувала український педагогічний світ у курсі того, що нового й кращого творилось по інших країнах на полі навчання й виховання, пробуджуючи тим рідну педагогічну думку до життя, руху й поступу.

Я. Ярема

 Про Русову в своїх спогадах писали не лише її близькі та родичі – про неї згадували відомі суспільні діячі, науковці, письменники. І всі вони бачили одне – свідому громадянку, щиро завзяту своєю головною справою – справою незалежності українського народу, справою виховання свідомого суспільства. На неї рівнялися і продовжують рівнятися, адже феномен Софії Русової став прикладом не лише в педагогіці виховання, а і в історії розвитку суспільства українського народу.