Дорогі вчителі!

Вітаємо Вас з вашим професійним святом: Днем працівників освіти. Нехай Вам завжди всміхається доля, дарує Вам міцне здоров'я та довголіття. Бажаємо Вам здійснення найзаповітніших мрій, а також щоб у ваших родинах завжди панували тепло, радість та затишок. Пам'ятайте, що без Вас цей світ буде набагато гіршим, адже саме освітяни дають надію людству на подальший розвиток!

Наприкінці вересня  традиційно вшановуємо пам'ять святих Віри, Надії, Любові та матері їх Софії. Символічно, що саме в цей час на родинну садибу Софії Русової в с. Олешня завітала її правнучка – пані Ольга Рудакевич разом з рідним братом Тарасом Михалевичем та чоловіком Євгенієм. Пані Ольга та Тарас Михалевич,  як і більшість нащадків Софії Русової, зараз мешкає в Сполучених Штатах Америки. Цього дня вони  відвідали Олешнянську школу ім.. Софії Русової , Ріпкинську гімназію – і були приємно вражені тим, як зараз шанують на Батьківщині ім’я їх видатної прабабусі.

Не оминули нагоди гості завітати і до древнього Чернігова, який неодноразово згадувала в «Споминах» пані Софія. Під час прогулянки історичним центром разом з президентом благодійного фонду Іваном Чаусом вони побували в Троїцько-Іллінському комплексі, Спасо-Преображенському соборі, в Колегіумі на виставці «Чернігів сто років тому», прогулялися старовинним Валом, де окрім культурних пам’яток  Іван Петрович показав також будинок – культурний осередок інтелігенції, де збиралася родина Русових з іншими громадськми діячами.

Сестри Ольга Рудакевич, Ірина Михалевич та їх двоюрідна сестра Людмила Левицька активно підтримують контакт з благодійним фондом Софії Русової. Нещодавно вони передали до фонду численні родинні матеріали – особисті речі Софії Русової, листи, фотографії, публікації, книжки, оригінали рукописів – які існують лише в одному екземплярі. Цього разу пані Ольга передала фонду вишивані роботи Софії Русової, які також надійдуть до фонду музею.

Все це зараз знаходиться в історичному музеї, - і вже зовсім скоро після створення експозиції, матеріали будуть представлені на постійній основі в новоствореному музеї Софії Русової в Олешні.

Трішки родинної історії>>>  

В усі часи освічена людина користувалася повагою. Навчання – це прихований скарб, це світ знань про людей та їх оточення. Треба навчатися, щоб знати, діяти, жити. 

Цей день завжди особливо урочистий і хвилюючий, адже саме з нього починається незвіданий, цікавий і, водночас, нелегкий шлях до пізнання, до нових звершень, до самостійного життя. Таким урочистим і хвилюючим стало свято першого дзвоника і для учнів Олешнянської школи імені Софії Русової.

Цього року до першого класу пішло десять дітлахів, але незважаючи на невелику кількість, вони матимуть змогу навчатися в окремому класі. Як і має бути на справжньому святі, не обійшлось тут сьогодні без подарунків. На свято знань завітав голова благодійного фонду ім. С.Русової Іван Петрович Чаус, який вже не один рік опікується школою і цього разу вручив  школі цінні подарунки.

Тож бажаємо всім учням на цьому шляху підкорити нові вершини знань, зустріти добрих і надійних друзів та досягти омріяної мети.

Переконані, ваші здібності та наполегливість стануть запорукою визначних успіхів у дорослому житті!

Де б ми не жили, та кожен пам’ятає свою батьківщину, своє походження та свої коріння. Для кожного з нас важливе значення має та земля, ті місця та краї, де ходили, жили та творили наші предки, і куди б не закинула доля, та все одно, хоча б на мить хочеться поринути в минуле та відчути дух попередніх поколінь, дух історії, часточку якої носимо в своєму серці.

Мабуть, навіяний таким прагненням, нещодавно завітав до садиби Софії Русової Микита Жданович - праправнук Олександра Ліндфорса, рідного брата Софії Русової.

Микита Жданович зараз мешкає в далекому Санки-Петербурзі, але завжди знав про своє походження і своє українське коріння. Декілька ночей провів пан Микита на прадавній садибі родини Ліндфорс, сповнений надзвичайних вражень та переживань.

Гість завітав на фестиваль авторської пісні та був приємно здивований роботою благодійного фонду в галузі культури та відновлення садиби і створення музею Софії Русової зокрема. Після побаченого, захоплений та сповнений враженнями, він пообіцяв неодмінно ще раз приїхати на відкриття музею восени.

«Це надзвичайне відчуття, перебувати тут, - ділиться враженнями Микита Жданович,

атмосфера, природа, історія - це все створює певну ауру та наповнює незабутніми емоціями. Я знаю, що маю родичів в Канаді та Сполучених Штатах – то нашою спільною метою з Іваном Петровичем є зустріч з ними на родинній садибі».

Щиро висловлюємо всім велику подяку за те, що ви стали учасниками цієї незабутньої події і розділили з нами незвичайне свято молодості, краси та пісні!

Нам надзвичайно приємно отримувати щодня ваші теплі відгуки про фестиваль, - і це не лише знак того, що ця подія не залишила присутніх байдужими і сповнила яскравими враженнями. З року в рік ми будемо намагатися зробити наш фестиваль ще цікавішим!

Своїми враженнями про фестиваль поділилися і відомі барди:

Голова журі фестивалю, Олександр Демиденко (м. Воронеж, Росія):

«Концепція фестивалю мене приваблює. Він – сильний, він уже набрав чималих, потужних обертів. Як правило, можливо дещо сумне, подібні починання майже ніколи не бувають успішними з самого старту. А тут – радісний виняток. Завдяки окремим ентузіастам, на яких, за великим рахунком, треба молитися.

Не менш позитивними є відгуки Білоруського барда Сергія Шпілевського (м. Мінськ):

«Завжди приємно, коли народжується новий фестиваль – це як нова зірка загорається. Питання відразу – якою бути цій зірці? Неозброєним оком видно – першої величини. Всерйоз і надовго, за моєю оцінкою – років на п’ятдесят.»

Чудову ауру, яка огортала всіх присутніх, обумовлювали купальські чари. На це звернув увагу київський бард Юрій Єфимов:

«Тут дуже цікава справа. Тому, що справді, поєднали 2 фестивалі. Один – пов'язаний зі святом Купала, а другий – бардівської, авторської пісні. Це трохи несподівано й дуже колоритно.»

З’являться і нові пісні про цю подію. Власне вони вже є!

 Вабить нас спокусами

 Сіверська земля…

 Тут Софія Русова

 Сік снаги пила.

 Усі місця тутешні, -

 У сяйві тихих зір, -

 Ця дівчина з Олешні

 Пройшла уздовж і вшир.

 І духом українства

 Вся сповнена була.

 І помисли пречисті

 Поміж людей несла.

 На цій землі помітний

 Її зостався слід,

 Бо слово наше рідне

 Тепер чарує світ.

 Дзвенять пісні над плесом

 Озерець голубих…

 І сосни, і берези

 Купаються у них.

 Заслухалася радо

 Тим співом кожна пташка –

 Зрівнялись з ними барди,

 Боянові нащадки.

 Прийти сюди спокусимо

 Ми ще не раз піснями,

 Аби Софія Русова

 Могла гордитись нами.

 Її співучим іменем

 Назвемо фестиваль.

 Ми скоро знов зустрінемось,

 А розставатись жаль.

6–8 липня на Чернігівщині в живописному місці на Голубих озерах відбулось відразу дві надзвичайні події. Саме напередодні купальської ночі розпочався Перший Міжнародний фестиваль авторської пісні та Свято купальської традиції «Івана Купала на Голубих озерах».
З вітальним словом до гостей та учасників фестивалю звернулись перший заступник голови обласної державної адміністрації Станіслав Прокопенко, перший заступник голови обласної ради Іван Коробка, заступник голови обласної ради Валентин Мельничук, голова постійної комісії обласної ради з питань сім'ї, молоді, спорту та туризму Іван Чаус, керівництво Ріпкинського та Чернігівського районів.
Пообіді гостей фестивалю та відпочиваючих на Голубих озерах розважало «Екстрім-містечко» де всі бажаючи спробували себе в активних видах відпочинку з елементами екстремальних видів спорту, пізніше свою роботу розпочало «Містечко майстрів» за участю майстрів-гончарів, в якому відбулися майстер-класи з гончарства, соломоплетіння, лозоплетіння, дереворізьблення, тістопластики. А всіх гостей свята зустрічали персонажі купальського фольклору дівчата – мавки.
Надвечір розпочалося урочисте відкриття Першого Міжнародного фестивалю авторської пісні « На Голубих озерах» та Свята купальської традиції.
Відкривала святкову програму вокально-хореографічна купальська композиція Академічного Чернігівського народного хору обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм. Далі на сцену вийшли відомі барди з України, Білорусії та Росії: Шпілевський Сергій (Мінськ, Білорусь), Олександр Демиденко (Воронеж, Росія), Ігор Сильченко (Гомель, Білорусь), Вячеслав Востряков (Славутич, Україна), Єфімов Юрій (Київ, Україна), Олег Швидкий (Запоріжжя, Україна) і зачарували всіх присутніх виконанням авторських пісень під акомпанемент гітари.

Концертну програму продовжили гості та учасники фестивалю авторської пісні.

Коли на Голубі озера спустилася ніч, всі, хто був на святі, вийшли на берег озера. Саме тут почалося колоритне і самобутнє свято. Театралізована фольклорна програма «Купальське дійство на Голубих озерах» справило незабутнє враження. Були тут і головні персонажі свята - Купала та Марена, і стрибки через багаття, і дівочі пісні, і віночки на тихій гладі озера.
Фінальною крапкою першого фестивального дня було фаєр-шоу театру вогню «Angels of Fire» з Чернігова.
Купальське свято закінчилось, але до ранку не згасали вогнища біля наметів, а над Голубими озерами пливла бардівська пісня

Другого дня проходила дуже цікава конкурсна програма, де авторитетне міжнародне журі визначило лауреатів фестивалю. На гала-концерті виступили всі лауреати та почесні гості фестивалю – відомі барди України, Білорусі та Росії. 

Отже за результатамиІ Міжнародного фестивалю авторської пісні на Голубих озерах

 Гран-прі завоювали:

 Бабій Юлія та Прудніков Андрій  ( м. Асканія-Нова, Херсонська обл.)

Переможцями  І Міжнародного фестивалю авторської пісні на Голубих озерах журі визнало:

 - В номінації «автор-виконавець» (автор текстів і музики)

 Єрьоменко Ірину ( м. Чернігів )

 Колесника Олександра ( м. Чернігів )

 - В номінації «надія фестивалю»

 Загребу Арсенія ( м. Чернігів )

 - В номінації " колективні виконання: дуети, тріо, гурти (конкурсанти, котрі є авторами слів і музики, або лише музики)

 Бивалькевич Ольгу, Бивалькевича Леоніда ( м. Чернігів )

 - В номінації «авторська поезія» ( поет - виконавець)

 Грицюк Олену ( м. Чернігів )

 Спеціальний приз - компакт-диск своїх нових творів від всесвітньовідомого кобзаря, народного артиста України, лауреата Національної премії ім. Т. Г. Шевченка Василя Нечепи за популяризацію українського слова отримав поет Василь Щербонос ( м. Чернігів)

 Другий спеціальний приз першого заступника голови Чернігівської обласної ради Івана Івановича Коробки автор і виконавець Тарасенко Тарас ( м. Любеч )

Усі переможці отримали дипломи лауреатів, пам’ятні статуетки, подарунки, грошові премії та можливість виступити з кращими бардами – членами журі фестивалю на одній сцені.

 Закриваючи, фестиваль-конкурс «На Голубих озерах», один з його засновників, президент Благодійного фонду ім. Софії Русової Іван Чаус, окрім належних у таких випадках слів вдячності, адресованих численним переможцям фестивалю, несподівано постав в іпостасі поета і вмілого декламатора, прочитавши вірш, присвячений армійським друзям, двоє з яких, до речі, були присутні на фестивалі.
І якщо у людини, причетної до фестивалю авторської пісні, така лірична душа, хіба це не привід для посилення впевненості у тому, що наступний з них буде ще цікавішим.
Останнім акордом фестивалю стало виконання спільної пісні «Милая моя», яка зібрала на сцені всіх бардів та лауреатів,  а присутні аплодували їм стоячи не приховуючи щирих сліз радості.

ФОТОЗВІТ>>>  

Відомо, що в радянський період праці багатьох науковців були приховані і відсторонені від громадськості, зберігалися в спецсховищах  КДБ.  Довгий час забороненими були ідеї національного виховання Софії Русової, маловідомим на Батьківщині було ім’я педагога, визнаного світовою спільнотою  – і не дивно, адже такі погляди відкрито суперечили постулатам тодішньої влади. Лише з 1991 року її праці стали доступними і відкритими для вивчення.
В наш час педагогічна спадщина Софії Русової введена до програми вищих начальних закладів, що готують педагогічні кадри. В Україні працює  сім навчальних закладів -  Центрів Софії Русової, які втілюють у життя її педагогічні ідеї. Ці знання, знання своєї історії, знання про видатних людей нашої батьківщини є надзвичайно цінними для виховання підростаючого покоління. Саме тому виникла ідея створення музею Софії Русової в с.Олешня, на батьківщині просвітительки.
Благодійний фонд ім. Софії Русової спільно з Чернігівським історичним музеєм ім. В. Тарновського підписав договір про створення такого музею, де будуть представлені ексклюзивні матеріали, цінні педагогічні праці, листи Софії Русової, світлини родини Ліндфорс, документи та особисті речі Русової. Протягом трьох років благодійний фонд збирав цінні матеріали для музею і вже наприкінці вересня цього року на Софіїн день планується відкриття музею на базі Садиби Софії Русової. Завітати до музею буде цікаво не лише тим, хто пов'язаний безпосередньо з педагогікою, а і краєзнавцям, українознавцям та історикам. Більшість зібраних матеріалів раніше не публікувалися, деякі з них опубліковані в єдиному екземплярі і надані правнучками Софії Русовї з закордону. Представлення цих матеріалів надасть можливість більш глибинно пізнати постать видатного педагога.

26 квітня за 1,5 км від с. Пилипча, Ріпкинського району, на території  колишнього хутора Герасименка, на місці дислокування  військово-польового шпиталю восени 1943 року, був встановлений пам’ятний хрест з написом «Воїнам-визволителям України, померлим від ран у військовому шпиталі, який розміщувався в с. Пилипча у 1943 році. Вічна пам'ять героям!»

Виділив кошти, сприяв і безпосередньо брав участь у встановленні цього пам’ятного знака – хреста  президент благодійного фонду ім.. Софії Русової  Іван Чаус.

Під  час спілкування з ветеранами війни, людьми поважного віку, Іван Чаус дізнався, що подібний шпиталь знаходився в хуторі Герасименка, що неподалік від Пилипчі. На той  час на хуторі було шість дворів, але в 60-ті роки минулого століття, він, як населений пункт, перестав  існувати. Його мешканці переселилися в Пилипчу, а хто відійшов на той світ. Останньою з могікан була родина Миколи Івановича Герасименка, який працював водієм у місцевому колгоспі. Саме він розповів про ті страшні і трагічні події  та показав безпосередньо місце, де була велика полкова палатка-шпиталь, місце будинку, де розміщувалась операційна і місця поховання воїнів, які померли від  ран.

«Доставляли поранених машинами, - згадує Микола Іванович, -  у перші дні – штабелями на кузові. Схвильовано допомагав медсестрам зі своєю рідною сестрою Олександрою знімати з кузова. Пізніше доставляли поранених не лише з району Кам’янки, а й з Радуля, навіть з Любеча. У хаті дядька Петра Прокоповича робили операції. Багато поранених померло, корчачись від болю. Спочатку їх хоронили неподалік у загальній  ямі, без  трун.  Згодом відвозили на кладовище.  Там було викопано ряд могил – від входу й до каплички. Вже потім всіх перехоронили, спочатку біля клубу (там був обеліск), а потім до братської могили на кладовищі. Розкопали тоді й могилу, що була в саду. Взяли частину останків і перенесли до братської могили. Решту – я особисто прикопав. Ось добре, що поставили на цьому місці хрест через стільки-то років. Саме на цьому місці закінчився земний шлях у багатьох воїнів, які побували в пеклі війни і віддали своє найдорожче – життя за свободу й незалежність, за нас з вами. І цей хрест потрібен не померлим від ран війни, а живим, як пам'ять про тих, хто своєю смертю дав нам життя.»

Того дня Іван Чаус відвідав й учасника бойових дій, фронтовика Федора Гавриловича Вороб’я, що мешкає в Пилипчі і надав йому грошову допомогу. Ветеран понад сорок років працював у колгоспі, листоношею. Незважаючи на свій солідний вік – 94 роки, ветеран має бадьорий вигляд, гарний настрій і сповнений оптимізму. А що він як завжди в строю, односельці пересвідчуються, як вправно він керує вантажним моторолером «Муравей», добираючись до магазину. Та й потиск його мужньої руки – тому переконливий доказ.

Благодійний фонд ім.. Софії Русової спільно з Чернігівською обласною державною адміністрацією та Управлінням культури, туризму і охорони культурної спадщини облдержадміністрації розпочав підготовку до І Міжнародного фестивалю авторської пісні в мальовничому куточку Полісся – на Голубих озерах.

Фестиваль відбудеться 6, 7, 8 липня 2012 року і збере не тільки конкурсантів, а й відомих бардів  України, Білорусі, Росії та інших країн. 

В перший день фестивалю гості та учасники матимуть змогу почути та насолодитися виступами відомих бардів, а другого дня  відбудеться власне конкурсна програма - автори та виконавці зможуть представити пісні у власному виконанні та позмагатися за звання кращого в різних номінаціях. По закінченню фестивалю відбудеться гала-концерт лауреатів та дипломантів фестивалю.

На березі великого Голубого озера буде облаштовано наметове містечко, протягом днів проведення фестивалю діятиме виставка-ярмарок.   

Родзинкою фестивалю стане Купальське дійство з традиційними народними гуляннями, піснями танцями та феєрверком.

Тож не пропустіть можливість поринути у чудову романтичну атмосферу фестивалю. Світ гарної музики, цілющої води та літнього відпочинку чекає на вас!

 З положеннями та умовами участі в міжнародному фестивалі детально можна ознайомитись
ТУТ>>> 

Програма проведення Міжнародного фестивалю авторської пісні « На Голубих озерах».

 

6 липня

до 14.00 – заїзд, реєстрація  та розміщення учасників фестивалю у таборі.

14.00 – 15.00 – Обід для учасників конкурсу.

15.00 – 15.30 – Організаційна нарада.

15.00 – 18.00 – Творчі майстерні (прослуховування конкурсантів).

16.00 - 20.00- Виставка - ярмарок «Галявина майстрів» ( окремий майданчик).

20.00- Церемонія урочистого відкриття, виступи членів журі та

гостей фестивалю.

20.30-22.30– Концертна програма гостей та учасників бардовської пісні фестивалю.

22.30 – 23.00 –  Театралізована фольклорна програма «Купальське дійство на Голубих озерах».

23.00 – Святковий фейерверк.

 23.00 - Пісенні вогнища. Програма «Гітара по-колу» ( в таборі для учасників конкурсу.   

7 липня

До 13.00 – Творчі майстерні (прослуховування конкурсантів), майстер-класи.

13.00 -14.00 – обід.

17.00 – 19.00 – конкурсні виступи.

20.30  – Церемонія нагородження.

21.00- 23.00 – Гала - концерт та закриття фестивалю.

23.00  Пісенні  вогнища (в таборі для учасників конкурсу).    

8 липня

 

10.00 – 13.00 – Проведення туристичних та спортивних змагань ( на спеціальних майданчиках). Активний відпочинок.

3 15.00 - Роз’їзд учасників.