До 154-ї річниці від дня народження видатної просвітительки та педагога, державної діячки України, жюрі визначило лауреатів серед кращих освітян Ріпкинського району на отримання щорічної премії ім. Софії Русової за відмінну працю на педагогічній ниві.

Ними стали: кафедра початкового навчання Ріпкинської гімназії, Надія Богуш - вчитель початкових класів Любецької ЗОШ, Тетяна Денисенко та Тетяна Глушак -  заступники директора з навчально-виховної роботи Олешнянської ЗОШ ім.. Софії Русової. Лауреатом премії став також педагогічний колектив дошкільного закладу «Колосок», що у смт. Ріпки, завідувачем якого є Людмила Остренок.

Районні премії та грамоти будуть вручені під час урочистостей до дня народження видатної просвітительки.

Михайло Денисенко – гончар,  Заслужений майстер народної творчості України, художник і мистецтвознавець, продовжувач гончарної справи, започаткованої батьком С.Русової, Ф.Ліндфорсом в Олешні.

Народився 16 грудня 1917 року на ст.. Слюдяна Забайкальської залізниці (Іркутська обл..)
1924-1928 – навчався в Олешнянській початковій школі.
1928-1931 рр. продовжив навчання в Добрянській семирічній школі, де й утвердився намір стати художником.
Навчався в Київському художньому технікумі та Харківській художній школі.

Війна безжально зранила долю Михайла Денисенка: 1942-1944р. перебуває у фашистському концтаборі Айнзідлергоф (Німеччина) .

Після війни працює начальником керамічного цеху при Олешнянській «Облгірбудспілці» та Олешнянському цегельному заводі ім.. 1го Травня по виготовленню кахлів та гончарного посуду, а 1949-1982р. головним художником Васильківського Майолікового заводу Київської області. Праця на заводі багато в чому зумовила подальшу творчу еволюцію М.Денисенка.  Художньо-експериментальну лабораторію очолював Григорій Денисенко, також нащадок гончарного роду, а головним інженером був прихильник народного мистецтва, зараз - Заслужений майстер народної творчості України, Іван Бібік.

Незважаючи на опір чиновників, одностайними зусиллями їм вдалося до початку 1960-х років перетворити Васильківський майоліковий завод на одне з провідних підприємств української художньої промисловості. Вже давно саме поняття «васильківська майоліка» стало невіддільним від їхніх імен, від міста Василькова, славного за героїчних часів козаччини в пору повстання декабристів і роки буремних революційних подій.
Твори М.Денисенка експонувалися на багатьох вітчизняних і зарубіжних виставках, вони зберігаються в 22 музеях України та країнах колишнього СРСР. Подвижницька праця, як часто буває, не принесла ні почесних звань, ні якихось особливих відзнак. То ніби про нього йдеться в афористичному вислові Ліни Костенко: «Митцю не треба нагород, йому судьба нагородила». Михайла Денисенка хвилювали не лише творчі проблеми: кілька років у надзвичайно складних умовах він жив і працював по відродженню керамічного осередку у рідному селі Олешні.

Неможливо не згадати вклад Михайла Івановича у повернення імені великої просвітительки Софії Русової на початку 90-х років минулого сторіччя до Олешні: саме завдяки його зусиллям (спільно з Г.П. Денисенком) був виготовлений і встановлений у 1991 році пам’ятний знак С.Русовій в центрі Олешні. Саме він був одним із ініціаторів присвоєння Олешнянській школі імені Софії Русової.

5 лютого 2010 року в с. Олешня за ініціативою благодійного фонду був проведений вечір пам’яті 70-ї річниці з дня смерті відомого педагога просвітительки Софії Русової.

Цього дня до Олешні прибули голова благодійного фонду ім. С. Русової Іван Чаус, Народний артист України, кобзар-лірник Василь Нечепа, заступник голови Ріпкинської райдержадміністрації Олександр Родинченко, завідуючий кафедри дошкільної освіти та практичної психології Чернігівського Державного Педагогічного Університету ім.. Т.Г. Шевченка  Іван Зайченко, заслужений вчитель України, керівник гурту «Плекання української мови ім..С.Русової»  Інесса Вачнадзе, чернігівський поет Станіслав Поліщук, голова обласних осередків товариства Богдана Лепкого та Григорія Ващенка Станіслав Журавель, журналіст і мандрівник Олександр Волощук, студенти, журналісти.

Гості  поклали квіти до пам’ятного знаку просвітительки на майдані Софії Русової, і взяли участь у вечорі пам’яті, який відбувся в Олешнянській сільській школі, яка носить ім’я видатного педагога. Місцеві учні підготували концерт, звучав гімн школи та вірші,  присвячені С.Русовій. 

Олешнянські школярі несучи у своїх душах і серцях надбання і просвітянський спадок Софії Русової, вступатимуть у доросле життя з почуттям національної гідності і самосвідомості. І це, мабуть, є найвагомішим підсумком виховання в Олешнянській школі.

Присутні гості згадали про життя та діяння великої просвітительки, висловили  слова пам’яті та підтримку діяльності фонду; дослідженнями спадщини Софії Русової ділився Іван Васильович Зайченко, розповів про плани фонду на майбутнє Іван Петрович Чаус, зокрема поділився планами реконструкції та відбудови садиби просвітительки та створення туристичного маршруту «Шляхами Софії Русової». Незабули також згадати і Софіїних нащадків, з якими фонд та вчителі школи ведуть листування.

Вечір пам’яті завершився під мелодії ліри та кобзи Народного артиста України  Василя Нечепи.

Всі згадували Софіїне ім’я, тихо палахкотів вогник свічки, і в школі ніби був присутній її дух, - дух світлого майбутнього, дух єдності. Благородна справа життя цієї жінки знаходить продовження, пам’ять її діянь відроджується і не буде забута в поколіннях.  

Президент благодійного фонду, Іван Петрович Чаус, відвідав київську школу-дитячий садок І  ступеня – єдиний в Україні, який носить ім’я великого педагога-просвітительки Софії Русової, яка відома у нас на батьківщині як перша засновниця дитячих дошкільних закладів.

Під час візиту Іван Петрович зустрівся з директором школи-садку – Синекоп Людмилою Олексієвною, яка розповіла історію садка, провела екскурсію шкільним музеєм Софії Русової та познайомила з його цікавими експонатами, серед яких книжки Русової, пісні, фото та інші матеріали.

Виховання в школі-садку базується на ідеях та освітніх принципах Софії Русової,  тут працюють висококваліфіковані вихователі та педагоги.

Багато років присвятила  Людмила Олексіївна роботі з дітьми, знає своїх вихованців по іменам, та  кожного року приїздить до Олешні - на батьківщину Софії Русової, на свята по вшануванню пам’яті  великої просвітительки. Нагороджена медаллю Софії Русової.

Благодійний фонд розпочав підготовку заходів по вшануванню пам’яті 70-річчя від дня смерті Софії Русової, українського громадського і культурного діяча, педагога, автора праць у галузі мистецтва і літератури, яка стояла біля джерел жіночого демократичного руху на Україні.

Заходи відбудуться 5 лютого 2010 року на батьківщині просвітительки в с.Олешня Ріпкиньского району, Чернігівської області.

В рамках заходів планується покладання квітів до пам’ятного знаку Софії Русової та вечір пам’яті за участі відомих науковців, педагогів та митців в Олешнянській школі, де вона свого часу вчителювала і яка тепер носить її ім’я.

В школі відбудуться наукові педагогічні читання, виступи кобзаря-лірника, народного артиста України Василя Нечепи.

Від усього серця вітаємо Вас із самими довгоочікуваними і світлими святами – Новим Роком та Різдвом Христовим! Це усіма нами з дитинства улюблені й радісні дні, наповнені світлом свята спільної радості, веселощів, очікування чуда й казки, душевного тепла і надії.

Озирнувшись назад, можна сміливо сказати, що 2009-ий рік був прожитий не дарма. Цей рік був насичений подіями, напруженою працею, глибоким змістом та звершеннями. Він подарував нам радість зустрічей й відкриттів, перемог і досягнень, новий професійний і життєвий досвід.

Напередодні Нового Року прийнято загадувати бажання і вірити, що вони обов'язково здійсняться. Від усієї душі зичимо Вам великого людського щастя, міцного здоров'я, добра й радості, вірних друзів та близьких людей поруч. Нехай прийдешній рік виправдає ваші самі добрі надії і прагнення, принесе достаток і добробут вашим сім'ям. Нехай панують у ваших домівках мир, взаєморозуміння й любов.

З Новим Роком та Різдвом Христовим!

7 грудня 2009 року відбулось нагородження орденом Святої великомучениці Варвари старшого наукового співробітника благодійного фонду ім.. Софії Русової., мистецтвознавця, заслуженого вчителяУкраїни, Інесси Іванівни Вачнадзе.

-    Інессо Іванівно, Ви нещодавно були нагороджені орденом  Святої великомучениці Варвари. Які Ваші враження?
-    Цю почесну нагороду я отримала за заслуги з відродження духовності, утвердження  Помісної Української православної Церкви та з нагоди 75-річчя від дня народження, а також за опіку над людьми похилого віку, та дітьми, чиї батьки перебувають в місцях позбавлення волі.  Вручати орден приїхав сам Патріарх Київський і Всієї Руси-України – Філарет, вручення відбулося в Катерининській церкві в день великомучениці Катерини 7 грудня.
-    Ви є старшим науковим співробітником благодійного фонду ім. Софії Русової. Що Вас спонукало до співпраці?
-    Спадщиною Русової зацікавилась ще в 1991-му році, тоді ж познайомилася з її онучкою – Ніною Михалевич, яка приїжджала на Батьківщину в с. Олешню, та 18 років по тому з правнучкою Софії Русової – Іриною Михайлевич-Ткаченко, що приїзжала на мистецьке свято пам’яті Софії Русової, яке відбулося 3 жовтня 2009 року в с. Олешні. Я була дуже вражена її любов’ю до України, знанням української мови, адже вона вперше в житті побувала на історичній батьківщині.
Зараз я очолюю гурток плекання української мови ім.. С. Русової  де знайомлю наймолодших школярів зі спадщиною великої просвітительки.  Про благодійний фонд дізналася випадково, і одразу ж зацікавилася його діяльністю, а після знайомства з Іваном Петровичем Чаусом, з великим задоволенням почала співпрацювати з фондом адже стратегічний напрямок відродження спадщини Софії Русової та ті добрі справи які вже зроблені для мене дуже важливі і близькі за покликанням, бо вже давно досліджую діяльність та здобутки цього видатного педагога.

Сьогодні  в Олешні, на садибі Софії Русової відбулась зустріч голови благодійного фонду Івана Петровича Чауса з керівництвом Національного інституту українознавства, під час якої була досягнута домовленість щодо підписання договору про співпрацю.
     На зустрічі були присутні Тарас Петрович Кононенко кандидат філософських наук, заступник директора з науки, завідувач відділу філософсько-психологічних проблем українознавства, Рильський Григорій Володимирович заступник директора з адміністративно господарчої роботи. Нечепа Василь Григорович старший науковий співробітник, Народний артист України.
     Основною метою угоди є методично-наукова допомога Національного інституту українознавства у відтворенні історичної спадщини Софії Русової для майбутнього музейно-просвітницького центру на базі садиби Софії Русової в Олешні.

     Навіть осіння негода не змогла стати на заваді заходу створення вишневого саду Софії, поряд з садибою відомої просвітительки, за ініціативою благодійного фонду ім.. Софії Русової.

Прийняти участь у висадженні дерев приїхали Президент благодійного фонду – Іван Петрович Чаус, народний артист України – Нечепа Василь Григорович, відомий ботанік та академік Курдюк Михайло Григорович, заслужений вчитель та керівник гуртка плекання української мови ім.. С.Русової – Вачнадзе Інеса Іванівна.

Також завітали гості з
ЧДПУ ім.. Т.Г. Шевченка – завідувач кафедри екології та охорони природи Карпенко Юрій Олександрович, завідувач агробіостанцією ЧДПУ -  Петрик Євген Миколайович та завідувач агробіостанцією обласного педагогічного ліцею – Потоцька Світлана Олександрівна. До заходу приєдналася також голова олешнянської сільської ради Надія Павлівна Авраменко.

Загалом було висаджено п’ятдесят фруктових та біля двох десятків екзотичних дерев.

Тож будемо сподіватися,  що навесні заквітує садок біля садиби Русової і милуватиме око відвідувачів та гостей, а головне – Софіїних нащадків, які, надіємося, завітають наступного року до рідної Олешні. ФОТОЗВІТ>>>

     Вчора надійшов лист від правнучки Софії Русової – Ольги Рудакевич, що нині проживає в Сполучених Штатах Америки у місті Лісберг на ім'я голови благодійної організації «Благодійний фонд ім Софії Русової» – Івана Чауса.  

Представляємо до Вашої уваги кілька рядків з цього листа:

Вельмишановний Пане Чаус!

Вернулась наша сестричка з далекої Олешні, багато розказала, багато фотографій
показала. Дуже Вам усім дякуємо, що не забуваєте нашу Пра-Бабу, Софію Русову,
що вчите в школі про Неї, вшановуєте ЇЇ великими святами. Нас це тішить і до
певної міри дивує: хіба не чудо, що понад сто років після народження Русової, ЇЇ
не тільки не забули, а і вчать про Неї, і вчаться  з ЇЇ писань – застосовують ЇЇ 
філософію, ЇЇ методи навчання в школах! Хіба це не чудо?

Фотографії приголомшуючі! Як багато – і чисельно, і різноманітністю – вшанували
Пра-Бабу! Як змінилась Олешня як порівняти з 1991-им роком! Знову ж таки дякуємо
всім, хто причинився до розбудови, до відродження села. Мушу сказати, що фотографії
новобудов мене приголомшили: симпатичні такі будиночки, гарно розташовані
і з любов’ю в середені прикрашені.

Хотілося би щоб комплекс розвивався яко навчальний центр (педагогіки, музики,
гончарства) – співпрацювати, наприклад, з навчальними закладами Чернігова.
Цікаво нам, що ви думаєте.

Будь ласка, напишіть нам  - сестра Орися, була у Вас на святі, буде довго-довго
приходити до себе, така маса вражень, а я була у Вас в 1991 році – незабутні дні!

Велике Вам спасибі за все! Дай Вам Боже здоровля!! На все добре!

Ольга Рудакевич – 24 жовтня, 2009